І. ФОНЕТИКА І ПРАВОПИС

ПРАВОПИС ПРИГОЛОСНИХ

Чергування приголосних

Чергування приголосних
Іноді при змінюванні або творенні слів замість одного звука з’являється інший, тобто відбувається чергування звуків. Звуки чергуються від того, що змінюється місце їхнього творення.
Характерні такі чергування приголосних:  г — з — ж (нога — нозі — ніженька);  к — ц — ч (рука — руці — рученька);  х — с — ш (вухо — у вусі — вушенько);  ґ—дз—дж (ґерлиґа — ґерлидзі—ґерлидженька).  Задньоротові г, к, х, ґ переходять у зубні з, ц, с, дз(свистячі) й піднебінні ж, ч, ш, дж (шиплячі)
У дієслівних основах чергуються такі приголосні:  д — дж (сидіти — сиджу);  зд —ждж (їздити—їжджу);  т — ч (летіти — лечу);  ст—щ (пустити—пущу).  В дієсловах — зубні д, т переходять у піднебінні(див. Чергування приголосних в особових формах дієслова).	В інших частинах мови д чергується із ж:  загородити — загороджу — загорожа;  переходити — переходжу — перехожий;  справдитися — справджується — справжній;  погода —випогоджується — погожий.
По-іншому ці приголосні не чергуються: не може, звук [г] чи [з] змінитися на [ш] або [ч] і т. д.	В кількох словах, як виняток, ця закономірність порушується — у них замість чн вимовляємо і пишемо шн: рушник, рушниця, дворушник, соняшник, сердешний (тільки в значенні “бідолашний”),мірошник, торішній, — хоч ці слова походять відповідно від рука, сонце, серце, мірка, торік.