Вживання м’якого знака

Якщо в українській літературній вимові приголосний звучить твердо, то м’який знак не ставиться. Якщо ж приголосний вимовляється м’яко, то м’який знак може писатися чи ні.

Для позначення м’якості приголосних служить буква ь; йотовані букви я, ю, є, ї, перший звуковий елемент [й] пом’якшує попередній приголосний: ляля, няня, люд, сяду; наступний голосний звук [i]:тінь, пісня, зірка, сіно, ніс. (див. також Класифікація приголосних)

М’який знак ставиться	М’який знак НЕ ставиться
У кінці слова м’якість зубних приголосних (д, т, з, с, ц, л, н “де ти з’їси ці лини”) завжди позначаємо м’яким знаком (за фонетичним принципом): молодь, мить, скрізь, звідкілясь, вітрець, жаль, осторонь. Причому в дієсловах перед часткою -ся (-сь) м’який знак зберігається: будують — будуються, стань— станься і станьсь, піднось — підносься (але:піднісся, бо підніс).	Після букв, що позначають губні, піднебінні і задньоротові, м’який знак не ставиться: кров, сім, ідеш, повір, (багато) облич (хоч обличчя),роздоріж (хоч роздоріжжя), зір (хоч зоря), бур (хочбуря); поставмо, насипмо, гіркий.
У середині слова м’якість приголосних д, т, з, с, ц, л, н позначається м’яким знаком лише перед твердими нешиплячими: їдьте, боротьба, призьба, товариський, козацький, ненька. Причому м’який знак у таких словах завжди зберігається:  а) при відмінюванні: у боротьбі, у жменьці, неньці, товариські, козацькі; але: масці, бо маска;хатинці, бо хатинка;  б) в утворених від них присвійних прикметниках:неньчин, Таньчин. Зіньчин, Прісьчин; але:Маланчин, бо Маланка.	Перед постійно м’якими, пом’якшеними і шиплячимим’який знак не ставиться: свято, дзвякнути, сніг, велетенський (хоч велетень), кінський (хоч кінь),безбатченко (хоч батько), промінчик (хочпромінь).  a) М’який знак у цій позиції ставиться після букви л:гуцульський, Гуцульщина, стільчик.  б) Як виняток м’який знак у цій позиції ставиться у словах тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати,а також женьшень, Маньчжурія.
	У складних числівниках у кінці першої частини, незважаючи на наступний твердий приголосний:шістсот, п’ятсот, шістнадцять; (див. Правопис числівників і відчислівникових складних слів)
Після л перед буквами, що позначають м’які приголосні: стільці, пральня (але: голці, бо голка; рибалці, бо рибалка);  М’який знак перед -ськ(ий) ставимо лише після л:генеральський (генерал + ський), ковальський(коваль + ський).	Зубні приголосні перед суфіксом -ськ(ий)вимовляються м’яко: [ковалˊсˊкий], [панˊсˊкий], [к’інˊсˊкий], [волинˊсˊкий], але м’який знак не ставиться.
Після зубних приголосних у середині складу перед о:льон, дзьоб, дьоготь, тьохкання, сьогодні.  Після р м’який знак ставимо лише перед о та як виняток у псевдонімі Горький (хоч вимовляємо твердо: [горкий]): ларки (хоч ларьок), чотирма (хоччотирьох).
В іншомовних словах м’яким знаком позначається м’якість зубних приголосних також перед й, я, ю, є, ї:батальйон, каньйон, монтаньяр, Ньютон, портьєра, рельєф. Проте в українських іменах (хоч вони й іншомовного походження) відповідно до вимови м’який знак перед я не пишемо: Тетяна, Уляна, Наталя. Омелян, Касян, Севастян.