Електронні словники України
http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/
Правопис приголосних у кінці префіксів | |
---|---|
Кінцеві дзвінкі приголосні в префіксах перед глухими, особливо при швидкій вимові, можуть оглушуватися. На письмі, проте, ці зміни не завжди позначаються. | |
У кінці префіксів роз-, без-, незалежно від вимови, завжди пишеться буква з: [росписка] розписка,[росада] розсада, [рожжарити] розжарити,[рожчистити] розчистити, [бесхмарний]безхмарний. | Увага! В українській мові префіксів рос-, бес-немає. |
В кінці префіксів від-, од-, над-, під- завжди пишеться буква д: відпустити, одкинути,надколоти, підпис. | |
Перед більшістю приголосних, незалежно від вимови, пишемо префікс з-: [жжати] зжати, [ссунути]зсунути, [жчистити] зчистити, [жшити] зшити. | Перед к, ф, п, т, х (кафе “Птах”) префікс ззмінюється на с-: скинути, сформувати, спідлоба,стерти, схил. |
Чергування приголосних | |
Іноді при змінюванні або творенні слів замість одного звука з’являється інший, тобто відбувається чергування звуків. Звуки чергуються від того, що змінюється місце їхнього творення. | |
Характерні такі чергування приголосних: г — з — ж (нога — нозі — ніженька); к — ц — ч (рука — руці — рученька); х — с — ш (вухо — у вусі — вушенько); ґ—дз—дж (ґерлиґа — ґерлидзі—ґерлидженька). Задньоротові г, к, х, ґ переходять у зубні з, ц, с, дз(свистячі) й піднебінні ж, ч, ш, дж (шиплячі) | |
У дієслівних основах чергуються такі приголосні: д — дж (сидіти — сиджу); зд —ждж (їздити—їжджу); т — ч (летіти — лечу); ст—щ (пустити—пущу). В дієсловах — зубні д, т переходять у піднебінні(див. Чергування приголосних в особових формах дієслова). | В інших частинах мови д чергується із ж: загородити — загороджу — загорожа; переходити — переходжу — перехожий; справдитися — справджується — справжній; погода —випогоджується — погожий. |
По-іншому ці приголосні не чергуються: не може, звук [г] чи [з] змінитися на [ш] або [ч] і т. д. | В кількох словах, як виняток, ця закономірність порушується — у них замість чн вимовляємо і пишемо шн: рушник, рушниця, дворушник, соняшник, сердешний (тільки в значенні “бідолашний”),мірошник, торішній, — хоч ці слова походять відповідно від рука, сонце, серце, мірка, торік. |
Уподібнення приголосних за місцем творення | |
Іноді при творенні або змінюванні слів виникає збіг двох приголосних, який важко вимовляється. Тоді, як правило, попередній приголосний уподібнюється до наступного. Ці зміни іноді позначаються, а іноді не позначаються на письмі. | |
Свистячі перед шиплячими переходять у відповідні шиплячі: сч — щ [шч], цч — чч, зч — жч, здж — ждж. Це відбивається і на письмі козацький — козаччина [козацьк + ина], батьківський — батьківщина [батьківськ + ина], брязкати — бряжчати [брязк + ати], їздити — їжджу [їзд + у]. | Виняток на письмі становлять присвійні прикметники: Параска— Парасчин (хоч вимовляємо [парашчин]), Васька—Васьчин, Мотузка — Мотузчин [мотужчин], а також словомисчина [мишчина] (від миска). |
Змінюються також шиплячі перед свистячими та зубні д, т перед свистячими і шиплячими. Але на письмі ці зміни не позначаються — такі слова пишемо за морфологічним принципом: дошка—на дошці [досˊцˊі], книжка—у книжці [книзˊцˊі], дочка—дочці [доцˊцˊі], вчиш—вчишся [ўчисˊсˊа], вчить—вчиться [ўчицˊцˊа], морочитися—не морочся[мороцˊсˊа], сусідка — сусідці [сусˊідзˊцˊі] —сусідчин [сусˊіджчин], тітка — тітці [тˊіцˊцˊі] —тітчин [тˊіччин]. |