7 клас 

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Сполучник як службова частина мови

Написання сполучників разом, окремо й через дефіс

Пишуться разом складні сполучники, утворені з двох або більшої кількості слів: аби, аніж, втім, зате, мовби, мовбито, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, буцімто, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, таж, також, теж, тобто, тож, цебто, щоб, щоби, якби, якщо.

Пишуться окремо всі слова у складених сполучниках: дарма що, для того щоб, з тим щоб, з того часу як, замість того щоб, коли б, коли б то, незважаючи на те що, отже ж, після того як, при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у зв´язку з тим що, у міру того як, хоч би, хоча б, через те що, що ж до, як тільки.

Пишуться через дефіс сполучники отож-то, тим-то, тому-то, тільки-но, якби-то.

Слід відрізняти сполучники від однозвучних повнозначних слів з прийменниками або частками, які пишуться окремо:

Справжнє почуття хоча ні на кого й не зважає, проте (= але) й не ображає нікого... (О. Гончар). В криницю старості не заглядай, про те, яким, ти будеш, не гадай (Д. Павличко).

Хоч мороз і припікає, зате (= однак) комарів немає (І. Франко). Я люблю тебе, друже, за те, що в очах твоїх море синіє (В. Сосюра).

Якби (= коли б) не було ночі, то не знали б, що таке день (Народна творчість). Як би там не було, комусь належало це перевірити... (О. Гончар).

Якже (= якщо) хто запізниться, чекати не будемо. Як же не хотілося розлучатися!

Якщо (= коли) не можна бути вічно юним, то змолоду не будь старим бодай! (Д. Павличко). — Що ти робиш? — Як що? Те, що ти мені доручив.

Між ними ще такого не бувало, щоб (= аби) доходили у будь-чому згоди (Ю. Збанацький). Про що б не писав поет..., він завжди кінець кінцем пише про людину... (М. Рильський).

Таж (= адже) величне приходить не черство, все величне — від серця іде (П. Тичина). «Та ж не в тім річ», — хвилювалась дівчина (О. Гончар).